Я хочу, щоб люди над усе життя цінили.

                            І щоби з усмішкою вміли умирати,

                           Хай без підступної сподіванки на вічність…

                            Марта Гай «Тюремні псалми»

На вулиці буяла весна. Вона йшла усміхнена та привітна. Очі випромінювали тепло . Тендітна, інтелігентна жінка привітально кивнула мені  головою. Я автоматично відповіла, а потім зрозуміла, що бачу її вперше. Так відбулось моє знайомство із легендарною Мартою Гай. У неї було безліч колег, товаришів, друзів. Вона щодня ходила попри нас, творила добро, навчала, давала поради, і не зразу ми усвідомлювали, що за плечами начеб то звичайної жінки доля, якої б вистачило на кількох.

…Галина Омелянівна Голод, з дому Савицька, літературний псевдонім Марта Гай, народилася 30 червня 1992 року у Львові. Батько – урядовець банку «Дністер», мати – вчителька. Закінчила гімназію і математично-фізичний ліцей в м.Тернові (Польща) в інтернаті при монастирі Святих Уршулянок.

Ще за Польщі вона з матір’ю були репресовані.  Під час боїв Січових Стрільців у Львові мати була поранена і їй заборонили вчителювати у воєводствах з українським населенням, а дочці заборонили вчитися в тих же воєводствах.

У 1939 році Марта Гай вступає в Організацію Українських Націоналістів, скоро переходить в Закерзоння, де проходить вишкіл. З того дня, аж до арешту 6.05.1950 року перебуває в підпіллі ОУН-УПА. Стає організатором жіночої сітки при Кураєвому проводі Львівщини і Закерзоння. Шість разів нелегально переходила  кордон в дуже важких умовах. Організовує і вишколює санітарні відділі для Української Повстанчої Армії .Одночасно займається в підпіллі літературною, журналістською, виховною роботою. Редагує журнал для молоді «На чатах», пише оповідання, поезії. В УПА було три поети: Болеслав, Полтавець і Марта Гай. Залишилася живою тільки вона. Перед арештом працює в Головному штабі УПА при головному політично-виховному відділі.

6 травня 1950 року арештована на вулиці Львова, коли йшла на зв’язок до генерала Романа Шухевича, який загинув ще в березні того ж року, але у виховному відділі штабу, який містився в Карпатах, це ще не було відомо. Після півторарічного слідства в жахливій Лонцькій тюрмі засуджена на 25 років «особенных закрытых лагерей».

Строк відбувала в тайшетських, мордовських, кемеровських таборах. Там була ще два рази суджена: вперше за втечу, вдруге – за бунт, точніше за захист полячки Стефи Ваврикович. Була переведена в м.Владімір в центральну закриту тюрму, де зустрілася з подругами Катрусею Зарицкою, Галиною Дидик. Там штудіювала  філософію, писала.

Після звільнення повернулась на Україну до матері. Жити більше у культурних центрах їй не дозволили і вона прописалась в м.Бурштині, де й прожила решту свого життя.

Член Спілки письменників України, нагороджена журналістською премією ім. П.Полтави, нагороджена Українською Головною Радою (УГВР) Срібним хрестом заслуги. У 1999 році відзначена Проводом Медаллю С.Бандери за довголітню боротьбу за українську державність.

Літературний доробок Марти Гай: біографічна  дилогія «Дорога», «Двобій з дияволом», філософські праці: «Двадцять роздумів», «Філософський щоденник», «Філософія чину»; «Під покровом Богородиці», «Запорізький дуб», лібрето до опери «Ярослав Осмомисл», кіносценарій «Серце повстанця», «Казка про онука», ряд збірок поезій, оповідання і численні журналістські нариси. Її твори друкувалися в Україні, Англії, Канаді, Чехії.

З перших днів звільнення Марта Гай веде широку виховну, суспільну роботу. Організувала при палаці культури Ляльковий театр, опісля клуб «Юний друг природи», в якому виховує не одне покоління дітей. Після «відлиги» веде «Школу молитви», а також  в навчальних закладах уроки релігії. Організовує патріотичне жіноцтво в клуб «Берегиня», де посилено проводиться виховання молоді, влаштовує різноманітні свята, проводить на Бурштинському телебаченні релігійно-патріотичні передачі для дітей. Веде на телебаченні цикл передач «Я з вами». Часто виступає з телевізійними  та радіодоповідями в Бурштині та Івано-Франківську. Приходить на зустрічі з учнями та студентами  Бурштина, Галича, Калуського та Галицького районів, Львова, Івано-Франківська. Вже будучи смертельно хворою виступає перед студентами Києво- Могилянської Академії. В квартирі Марти Гай зібраний багатий музейний матеріал. В останні роки життя працювала над книгою «Українка», де зібрані документальні, художньо оформлені розповіді про героїзм простих маловідомих жінок, які своїм подвигом не поступаються великим національним  героям. Зібрала багато архівних даних про боротьбу українського народу на східних землях, а також ОУН УПА. Померла 2 січня 2003 року і похована в м .Києві, де проживає її син Богдан…

Ці сухі автобіографічні дані не можуть передати всю широту її душі, доброту її серця, силу її духу. Тому ми звернулися до людей, які безпосередньо спілкувалися з цією людиною.

Катерина Василівна Герасимович, завідувачка бібліотекою ПК «Прометей» БуТЕС:

Вперше я зустрілася з Галиною Омелянівною у нас в бібліотеці і зразу вирізнила її з-поміж інших як яскраву особистість. Свого часу ми дуже багато спілкувалися, я навіть переховувала вдома її рукописи. Це було у 80-х роках минулого століття, коли свобода слова жорстоко переслідувалась. Я вдячна долі, що мала можливість ночами читати її рукописні твори. Саме тоді в мене склалось уявлення про особистість Марти Гай. Велике враження на мене справив її автобіографічний твір «Дорога». І у  подальшому спілкуванні з автором я зрозуміла, що такі люди як вона справді віддали за волю України свою молодість та життя. Складним видалося й особисте життя цієї жінки. Їй судилося поховати коханих людей і жити з цим болем далі. Єдиною втіхою став син Богдан, в якого вона вкладала всю душу, навчала добру, який здійснив мамину заповітну мрію – став талановитим художником та скульптором. Саме погруддя його роботи зустрічає усіх відвідувачів виставки, присвяченої життю та діяльності Марти Гай. Після смерті матері Богдан Голод поповнив наш фонд творами своєї матері, за що ми йому щиро вдячні. Дуже шкода, що вона не дочекалась свого 85-літнього ювілею і , навіть,  в одній із розмов передбачила це, з сумом промовивши: «..ні, Катрусю, я не доживу». Людина, яка піклувалась про всіх і кожного, зовсім не дбала про себе: мізерну пенсію витрачала на книги, публікації, соціальну та політичну діяльність. Марта Гай була надзвичайно релігійною та ерудованою людиною, спілкувалась із провідними письменниками та поетами нашого краю – Степаном Пушиком, Ярославом Дорошенком, Неонілою Стефурак, Левком Різником, який був головою спілки письменників Львівської області. ЇЇ близькою подругою була видатна в українській політиці постать Ярослава Стецько.

Своїми враженнями про спілкування з Галиною Омелянівною розповіла  Руслана Шевчук, режисер ПК «Прометей»:

«На превеликий жаль, мені не довелось багато розмовляти із цією неординарною жінкою, хоча вона багато чого навчила мене. Перш за все з її допомогою я виробила для себе життєве правило: ніколи не скиглити і не жалітись на життя. Воно дається раз, і які б не були обставини, воно прекрасне. Наші нечасті бесіди зводились до філософії та психології людської поведінки в нелегких, непередбачуваних ситуаціях. Мені було цікаво слухати практично все, про що вона говорила. Здавалося б її знання не мають меж: це і історія краю, природа, духовність та релігія, соціологія, народна медицина (її обізнаності позаздрив би не один фахівець цієї галузі), література ( одним з моїх перших критиків була саме вона, бо я теж пробую себе в поезії). Ми можемо тільки дякувати долі, що на нашій дорозі зустрічаються такі люди.» 

Любов Піцун, педагог, заступник директора з виховної роботи Бурштинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3:

«Невмируще словесне кредо Марти Гай лунає кришталевим передзвоном у серцях українців-патріотів. Слова ці справді вистраждані і підтверджені драматичною життєвою біографією письменниці. Велику увагу приділяла Галина Омелянівна вихованню підростаючого покоління. Вона завжди старалася донести до молоді у розповідях та у своїх творах про героїчні дороги повстанців, тих, хто, як і вона сама, не скорились перед ворогом Батьківщини, і навіть, дивлячись у вічі смерті . усміхались.

На тернистій дорозі життєвих випробувань ця жінка-легенда не загубила доброти, а завжди несла невичахне тепло своєї душі,  прагнула зігріти нею інших.

І ось ми відзначаємо її ювілей. Тому хочу звернутися до молоді: вдумуйтеся в глибокі слова  письменниці, і ви збагнете її визначальні принципи і, зрештою, все те, що закладене в її творах, як апофеоз життя.»

Давайте візьмемо в руки твори Марти Гай, вдихнемо терпко - далекий і рідний запах героїчної естафети поколінь, ковтнемо каплю священної води з ріки життя, і це не дасть зачерствіти нашим душам.

РУСЛАНА ШЕВЧУК, ОКСАНА ТИРПАК.