З глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння. За народним повір’ям у цей день сонечко спускається з неба, щоб викупатись у річці. А опівночі вогнистими зорями світити закоханим. Для нас свято Купала є дійством добра, щирості , миролюбності, слов’янської душі, милосердя.. Воно утверджує єдність природи і людини, святе почуття господаря рідної землі, як чисте джерело сповнює наші серця надією на відродження національної культури, як перевесло зв’язує з традиціями предків, кличе бути причетними до великого Храму тисячолітнього народного духу.

6 липня на території міського пляжу Бурштина пройшло театралізоване дійство під назвою «В ясну ніч на Івана Купала». І хоча два дні поспіль погода не тішила нас своєю прихильністю, під час самого дійства боги змилостивилися і небо проясніло. Ми розцінили це як добрий знак звище, бо стільки сил, праці та натхнення було вкладено в це свято, що було б дуже образливо, якби бурштинці не взяли в ньому участі.

Гостей на мості зустрічали запальні троїсті музики, які  ще до початку налаштовували на особливий лад. Потім разом з Волхвом ми потрапили до володінь могутнього Лісовика і його чарівної доньки Мавки, яка створила разом з учасниками Велике магічне коло і закликала нічку-Купалочку здійснити наші бажання.

Мала нічко - купалочко,

Здійсни наші бажання.

Хай водою омиються,

Над вогнем очистяться

І нехай збудуться.

Після чого Лісовик показав всім дорогу у свою казкову країну, де живуть злі і добрі боги. Саме в купальську ніч вони святкують перемогу Ярила над темрявою . І саме цієї ночі донька Ярила, прекрасна богиня кохання та парування Лада  передавала владу Купайлові, богові жнив.

А далі хлопці виносили купальське деревце, яке дівчата прикрашали яскравими стрічками, приспівуючи:

Купала стрічками перев’яжемо,

Травою-зіллям заквітчаємо,

Нехай нас заворожить тайною-

Казкою стародавньою.

І дарма відьма Хвеська з чортами намагалася викрасти наше Гільце - чародій Волхв разом з Лісовиком  прогнали нечисту силу, щоб не сміла заважати добрим людям.

А потім палили багаття, яке здійнялось аж до неба, очищаючи всіх своїм священним полум’ям. І горіла наша ватра під звучні молоді голоси:

Хто першим вогонь добуде-

Той з Долею завше буде,

Любі друзі, палиці беріте

І вогонь купальський запаліте.

Що ж, тепер гріхи паліть.

Сили наберіться,

Полум’я хай тріпотить,

Зло нас хай боїться!

Відвідав свято і всемогутній Ярило із своєю прекрасною дочкою Ладою, показавши нам свій золотий лик,  вселивши у наші серця надію і радість!  Лада обрала собі серед хлопців судженого, який першим подарував їй магічний цвіт папороті.

Не обійшлося дійство і без Водяного царя та Русалки, в яких дівчата питали дозволу кидати на воду сплетені віночки. І закружляли в хороводі таємничі русалоньки, закликаючи хлопців до води. І ловили хлопці барвисті віночки, з любов’ю виплетені для єдиного судженого. І співали дівчата тужливими голосами:

Заплету віночок, заплету шовковий,

На щастя, на долю, на чорнії брови.

Ой пущу віночок на биструю воду

На щастя, на долю, на милого вроду.

Ой полинь віночку прудко за водою,

На щастя, на долю милого зі мною.

Пливіть віночки за водою вечірньою порою.

Хто віночок той дістане,

З дівчиною на рушничок стане.

Під кінець дійства всі учасники ховали Купала, плекаючи надію зустрітись із ним наступного року:

Ми Івана покупали,

Аж на рік його сховали.

Через літо, зиму, осінь

Нам поверне його просинь.

В ході свята для охочих проводились веселі забави, ігри, конкурси, розважали присутніх танцями та співом художні колективи і солісти Палацу культури «Прометей».

Дійство закінчилось, відлунали останні нотки купальських пісень, але ще довго в нічному небі іскріло багаття, даруючи нам надію на відродження, очищуючи серця та душі, запрошуючи до містичного Храму української культури.