РОЗДУМ ШАНСОНЬЄТКИ
|
| |
Гарсон! Мені текілу і оголене плече,
І сіль з лимоном, і пікантну пристрасть!
А по щоці - то не сльоза тече,
То світло рампи так у серце в'їлось.
Сусідній столик - він чомусь пустий
І ґлянець ще так ідеально чистий,
Та він чекає на сплетіння рук,
На два бокали й погляд променистий.
Танцпол в уколох гострих каблуків,
Немов у тіло впнулись...Кожний вечір...
Он перша вже іде через поріг,
Несе зпогорда декольте на плечах.
Завіса мовчки таємницю береже.
Там музи й генії, там гріх і там святиня.
А зал чекає... О невже, невже
Там хтось помре, або воскресне нині?
Лице навпроти - хтиве і масне.
Воно гидке навіть крізь довгі вії.
Кого чекаєш, любий, не мене?
Я не свята і я ще не повія!
Он мій єдиний, вірний і стрункий,
Завмер в чеканні посеред арени.
Він прагне доторку холодної руки...
Ну все, мовчіть, бо я іду на сцену!
|
| Категория: РІЗНЕ |
|
| Просмотров: 654 |
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
