Займалось сонце променисте
Над луками в ясній росі,
Згубилось зоряне намисто
У неземній своїй красі.

Ті намистинки бурштинові
Сплелись докупки водночас,
Із них , красиве і коштовне,
Піднялось місто, як алмаз.

Тут вітер хвилю підіймає,
Несе нам світло Прометей,
Тут місто у вогнях палає.
Дарує щастя для людей.

Вкраїни геній височіє
Над Бурштином на сотні літ.
Велично стелиться, зоріє.
Звучить Шевченків "Заповіт".

Затишні вулиці і парки
І цвіт каштанів навесні.
Як наречена у серпанку.
Стоїть у всій своїй красі.

Моя колиска бурштинова:
Тут народилась і живу,
Навчаюсь тут життя основам,
З джерел цілющу воду п'ю.

Куди б не простелилась доля,
Завжди вертатимусь сюди.
Тут простір, сонце, радість й воля,
Тут моє щастя, мій Бурштин.