440-ІЙ РІЧНИЦІ БУРШТИНА
|
| |
В білосніжнім каштановім цвіті
Загубила князівна намисто.
Розлетілось воно в буйнім квіті,
Розсипалось в росах іскристих.
Те намисто, як зорі досвітні,
Освітило народження міста.
Звівся сланий Бурштин наш новітній,
Виріс в сяйві величнім, вогнистім.
Він чарує вишневим цвітінням,
Заколисує щебетом літа,
А розбурхане хвилі кипіння
Кличе нас у задуму досвітню.
Люблю я його тихі світанки
І, туманом покриті, оселі.
У зеленім і буйнім серпанку
Він зростає щасливий, веселий.
А коли у задумі вечірній
Серце повниться сумом до щенту,
Йду туди, де у сутінках мирних
Височіє над містом Шевченко.
І звіряю йому свої мрії,
Свої прагнення, думи й бажання,
Оселяється в серці надія,
Що здійсняться мої сподівання.
Вірю я, що ми будемо жити
У прекрасному, світлому місті,
Один одного будем любити,
Серцем й помислом будемо чисті.
Хай Господь нам поможе здолати
Всі незгоди й нещастя назавжди.
В бурштиновому сяйві палати
Буде місто щасливих нащадків.
|
| Категория: ПАТРІОТИЧНА ТЕМАТИКА |
| Автор: РУСЛАНА ШЕВЧУК |
| Просмотров: 528 |
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
