Я стала незалежною, а далі? Чому мене плюндрують знов і знов? Де мова соловейкова пропала Де щезла віра, радість і любов?
Чому мене розпродують вандали По заграничних торжищах своїх? Якого болю ви мені завдали, Неначе в спину застромили ніж.
Чому залежу я від інвестицій, Від долара, чи марки, чи рубля? Я, мов безкрила, зранена орлиця, Де велич та казацькая моя?
Чому мої сини по заробітках Гнуть спини на заморських куркулів, Чому мій люд такий голодний й бідний, Чому багато в мене ворогів?
Чому одні живуть заможно й сити, А інші зводять лиш кінці з кінцями, Чому стараються мене ділити, Чому кричать й лютують до нестями?
Чи не тому, що вічно так не буде, Що знов воскресну я в любові Божій, Що скоро скину машкару облуди Й зведусь над світом я , велична й гожа.
Що встане мій народ з колін назавжди, Що сонце засіяє понад нами. І що зростатимуть мої нащадки Під жовто-синіми навіки прапорами.
Лиш треба поєднати нам серця, Подати руки всім, хто жде спасіння. Тоді до зла не буде вороття, Тоді народ діждеться воскресіння. Я КЛИЧУ ВАС - УКРАЇНА!
