А я собі сама весь світ магічний,
І створюю свій простір, як захочу,
І стелю я собі дороги вічні,
І чую голос у собі пророчий.

Курсив життя, де хочу, там і ставлю
І крапки з комами мені не перешкода.
Захочу -кольору додам, а хочу - збавлю.
Примхлива і мінка, як навесні погода.

Пунктиром писана моя нелегка книга,
В ній темні сторінки межують з світлом.
То - твердь під ноги, то - тоненька крига,
То лет шалений, то комусь боліти.

Помилки грішниці, а прагнення святої,
В очах за віями надія ще жевріє.
Я напиваюсь соками п'янкої.
Такої вільної, принадливої мрії.