Ти по житті доріг пройшов немало,
Воно тебе кидало в різні боки,
Але в зеніті - сонце знову втало,
Щоб освітить прийдешні твої роки. 

Щоби твій світ наповнити любов'ю,
Щоб знищити самотність і печаль,
Щоб стежка помережена тобою,
Вела в щасливу, неозору даль.

 Візьми моє кохання і натішся,
Я простягнула руку - доторкнись.
Нам заздритимуть праведні і грішні -
Так вже було на цій землі колись. 

Тобі дарую кожний порух серця,
Тобі читаю всі свої думки,
І незабруднене душі озерце
Я з трепетом підношу до руки. 

Напийся з мене доброти і ласки,
Смакуй же мою пристрасну любов.
Я хочу дарувати тобі казку
І душу воскрешати знов і знов.