Кажуть - найбільше болить від людей,
Тих, що пускаєш у душу глибоко.
В цьому притулку безсонних ночей
Втрачено спокій...Там втрачено спокій.

Там затаїлася чиясь печаль,
Хтось туди впхався непрошеним слідом,
Хтось там залишив навіки свій жаль,
Хтось там посіяв непрожиті біди.

Один звідти випив до дна джерело,
Другий - весь колір змінив на буденність,
А інші, все тепле, що в серці жило,
Зірвали й продали мою сокровенність.

І голос, що криком кодує здаля,
Він б'ється у скроні, мов спіймана птаха:
"Ну хто ти й чому? Не для тебе земля!
Пилинка у всесвіті, пустка, невдаха."

Та я позбираю свої пелюстки,
Пір'їни вплету у легкі свої крила
І з рук позриваю старі мотузки,
І людям роздам свою віру і силу.