І хто б сказав, що це було востаннє -
Цей дотик рук, обіцянки признання,
Обійми похапцем, молитва до світання?
І хто б сказав, що це було востаннє?

В якому б сні химерному наснилось,
Що то була остання наша кава,
Що чаша Божа врешті перелилась
І посміялась доля з нас лукава?

В якому видиві примарної істоти
Могла здійснитись наша несумісність,
Який мольфар вчинив над нами спротив
І заселив ненавистю всю дійсність?

Та чуєте, потвори потойбічні,
Вам ще зарано шабаш святкувати,
Я ще не склала крил своїх магічних,
І я іще навчу тебе літати.

Давай долоню, простір вже чекає,
Моя рука міцна і непохитна,
Весь всесвіт нас уже благословляє
Й співає пісню в висоті блакитній.